Системи діагностування

17.04.2015 02:15

Визначення технічного стану агрегата, вузла, автомобіля в цілому або об’єкта діагностування виконують за допомогою контрольно- діагностичних засобів. Взаємодія об’єкта діаг­ностування та контрольно-діагностичних засобів складає систему діагнос­тування, яка полягає у подачі на об’єкт багаторазових впливів (вхідних сигналів) і багаторазового вимірювання та аналізу відповідей (вихідних сигналів) об’єкта на ці впливи. Впливи на об’єкт можуть надходити від контрольно-діагностичних засобів або через зовнішні сигнали, що визна­чаються робочим алгоритмом функціонування об’єкта.

Системи діагностування призначені для перевірки справності, робото- здатності, функціонування і пошуку дефектів. Розрізняють такі види сис­теми діагностування:

за характером взаємодії між об ’єктом і засобом діагностування: функціонального і тестового діагностування (у разі потреби можуть бути одночасно використані системи функціонального і тестового діагностуван­ня);

-       за використовуваними засобами діагностування: з універсальни­ми і спеціалізованими, вмонтованими і зовнішніми засобами діагностуван­ня;

-       за ступенем автоматизації діагностування: автоматичні, автомати­зовані, ручні;

-       за ступенем охоплення виробу: локальні і загальні.

Функціональне та тестове діагностування.

У системах функціонального діагностування впливи, що надходять на основні входи об’єкта, задані його робочим алгоритмом функціонуван­ня, їх називають робочими. Ці системи застосовують для перевірки пра­вильності функціонування та пошуку несправностей найвідповідальніших агрегатів, вузлів і систем автомобіля, коли він експлуатується за призна­ченням або в режимах імітації функціонування об’єкта (при наладці та ре­монті (гераіг)).

Найчастіше системи функціонального діагностування застосовують, коли автомобіль використовується за призначенням. Так, водій (іїгіуег) су­часного автомобіля одержує інформацію про тиск масла у головній магіст­ралі двигуна, температуру охолодної рідини, включення покажчиків пово­роту, механізму блокування міжосьового диференціала, готовність до ро­боти електрофакельного підігрівника, рівень палива в баках, частоту обер­
тання колінчастого вала тощо. Це дає можливість негайно реагувати на по­рушення правильності функціонування об’єкта та в разі потреби змінювати спрацьовані деталі або вузли, переходити на інший режим функціонуван­ня.

Ці системи дозволяють найповніше використовувати багатий досвід водіїв під час вирішення завдань оптимального керування технічним ста­ном автомобіля, забезпечувати виконання заданого обсягу робіт і підвищу­вати ефективність експлуатації автомобіля.

Системи функціонального діагностування надалі будуть розвиватися у напрямі інформування водія про паливну економічність, динамічність, ефективність гальмування, рівень забруднення навколишнього середови­ща. Найважливішою вимогою є можливість керування режимами руху ав­томобіля з метою отримання максимальної паливної економічності з до­держанням правил безпеки транспортного процесу.

У системах тестового діагностування впливи на об’єкт надходять від контрольно-діагностичних засобів (рис. 1.2). Склад і послідовність подачі цих впливів (тестових) вибирають з умов ефективності організації процесу діагностування. В результаті тестового діагностування вирішуються завдання перевірки справності, роботоздатності та пошуку несправності. Ці системи працюють, коли автомобіль не використовується за призначен­ням. Робота систем тестового діагностування при працюючому об’єкті та­кож можлива, але тоді тестові впливи можуть бути тільки такими, які не заважають нормальному функціонуванню об’єкта.

Відповіді об’єкта на тестові і робочі впливи надходять на засоби ді­агностування. Вихідні сигнали можна знімати з основних виходів об’єкта, тобто необхідних для використання об’єкта за призначенням, а також з до­даткових, призначених спеціально для діагностування. Основні та додат­кові виходи називають контрольними точками. Від того, наскільки швидко й просто вони дозволяють одержати інформацію, значно залежить ефек­тивність діагностування.

При розробці системи діагностування для забезпечення взаємодії об’єкта і засобу діагностування мають бути вирішені такі завдання: техні- ко-економічне обґрунтування вибору виду і призначення системи діагносту­вання; аналіз фізичних процесів, що відбуваються в об’єкті діагностування, для виявлення механізмів виникнення та ознак прояву пошкоджень і де­фектів; збирання і вивчення апріорних даних про характерні пошкодження

і  дефекти аналогічних виробів або їхніх складових частин; вибір методу ді­агностування; розробка моделі об’єкта діагностування; розробка алгоритму діагностування; розробка конструктивних вимог до об’єкта діагностування для забезпечення його діагностування і розробка відповідної технічної до­кументації; вибір і розробка засобів діагностування; розробка пристроїв спряження об’єкта і засобів діагностування; розробка експлуатаційної і ре­монтної документації для діагностування; випробування системи діагнос­тування.

Для кожної галузі застосування системи діагностування визначають достовірність діагнозу і глибину пошуку дефекту з урахуванням надійності виробу та його складових частин, особливо тих, відмова яких пов’язана із небезпекою для людини; контролепридатність і здатність відновлюватись; вартість і трудомісткість діагностування.