Методи діагностування автомобілів
17.04.2015 03:05
Методи діагностування автотранспортних засобів підрозділяються на суб'єктивні і об'єктивні. В основі суб'єктивних методів лежать способи визначення технічного стану автомобіля по вихідних параметрах динамічних процесів. Однак отримання, аналіз інформації, а також прийняття рішення про технічний стан виробляються за допомогою органів чуття людини, що, природно, має досить високу похибку.
Найбільшого поширення набули наступні суб'єктивні методи:
- візуальний
- прослуховування роботи механізму
- обмацування механізму
- висновок про технічний стан на підставі логічного мислення
Візуальний метод дає можливість виявити, наприклад, такі несправності:
- порушення ущільнень, тріщини, дефекти трубопроводів, сполучних шлангів і т.п. - За течі палива, масла, експлуатаційних рідин
- неповне згоряння палива - по димлению з вихлопної труби
- підтікання форсунок - по підвищенню рівня масла в піддоні картера двигуна і т.д.
Прослуховування роботи механізму дозволяє виявити такі несправності:
- збільшений зазор між клапанами і коромислами механізму газорозподілу - по стукам в зоні клапанного механізму
- підвищений знос шатунних і корінних підшипників - по стукам у відповідних зонах кривошипно-шатунного механізму при зміні частоти обертання колінчастого вала
- надмірне випередження або запізнювання уприскування палива - за характером звуку вихлопу (при ранньому уприскуванні - «жорстка робота», при пізньому - «м'яка»)
- несправності зчеплення автомобіля - по шуму і стукам при перемиканні передачі та ін.
Методом обмацування механізму можна визначити такі несправності:
- ослаблення кріплень - по відносному переміщенню деталей
- несправності окремих труться механізмів і деталей - по надмірного їх нагрівання
- несправності рульового механізму - по поштовхам на кермовому колесі та ін.
На підставі логічного мислення можна зробити висновок про наступні несправності:
- паливної апаратури - утруднений пуск двигуна
- системи охолодження - двигун перегрівається і ін.
Об'єктивні методи грунтуються на вимірі й аналізі інформації про дійсний технічний стан елементів автомобіля за допомогою контрольно-діагностичних засобів і шляхом прийняття рішення за спеціально розробленими алгоритмами діагностування. Застосування тих чи інших методів істотно залежить від цілей, які вирішуються в процесі технічної підготовки автомобілів. Однак у зв'язку з ускладненням конструкції автомобіля, підвищеними вимогами до експлуатаційних якостей, інтенсивністю використання об'єктивні методи діагностування знаходять все більше застосування.
Методи діагностування автомобілів, їх агрегатів і вузлів характеризуються способом вимірювання та фізичною суттю діагностичних параметрів, найбільш прийнятних для використання в залежності від завдання діагностування і глибини постановки діагнозу.
В даний час прийнято виділяти три основні групи методів, класифікованих по виду діагностичних параметрів.
Методи І групи базуються в основному на імітації швидкісних і навантажувальних режимів роботи автомобіля і визначенні при заданих умовах вихідних параметрів. Для цих цілей використовуються стенди з біговими барабанами або параметри визначаються безпосередньо в процесі роботи автомобіля на лінії. Методи діагностування за параметрами експлуатаційних властивостей дають загальну інформацію про технічний стан автомобіля. Вони дозволяють оцінити основні експлуатаційні якості автомобіля:
- гальмівні
- мощностние
- паливну економічність
- стійкість і керованість
- надійність
- зручність користування
- і т.д.
Методи II групи базуються на об'єктивній оцінці геометричних параметрів у статиці і засновані на вимірі значення цих параметрів або зазорів, що визначають взаємне розташування деталей і механізмів. Проводять таке діагностування у випадку, коли виміряти ці параметри можна без розбирання сполучень деталей, що труться. Структурними параметрами можуть бути зазори в підшипникових вузлах, клапанному механізмі, кривошипно-шатунной і поршневий групах двигуна, шкворневом поєднанні колісного вузла, рульовому управлінні, кути установки передніх коліс та ін. Діагностування за структурними параметрами проводиться за допомогою вимірювальних інструментів: щупів, лінійок, штангенциркулів, нутромірів, індикаторів годинникового типу, схилів, а також спеціальних пристроїв. Перевага методів цієї групи - можливість постановки точних діагнозів, простота засобів вимірювання, а недоліки - велика трудомісткість, мала технологічність.
До III групи належать методи, що оцінюють параметри супутніх процесів. Наприклад, герметичність робочих об'ємів оцінюється при виявленні і кількісній оцінці витоків газів або рідин з робочих обсягів, вузлів і агрегатів автомобіля. До таких робочим обсягами можна віднести:
- камеру згоряння
- герметичність якої залежить від стану циліндропоршневої групи і клапанів газорозподілу
- систему охолодження
- систему живлення двигуна
- шини
- гідравлічні і пневматичні прилади та механізми
За інтенсивністю тепловиділення можна оцінити роботу тертя сполучених поверхонь деталей, якість процесів згоряння (наприклад, по температурі відпрацьованих газів), однак такі методи поки не знайшли широкого застосування.
При створенні засобів технічного діагностування транспортних засобів широко використовуються також методи, що оцінюють стан вузлів і систем за параметрами коливальних процесів. Їх можна розділити на три підвиди:
- методи, що оцінюють коливання напруги в електричних ланцюгах
- методи, що оцінюють параметри виброакустических сигналів (одержуваних при роботі зубчастих зачеплень, клапанних механізмів, підшипників і т.д.)
- методи, що оцінюють пульсацію тиску в трубопроводах (на основі цього принципу працюють дизель-тестери для діагностування дизельної паливної апаратури)
Методи, за допомогою яких оцінюються коливання напруги в електричних ланцюгах, використовуються для діагностування системи запалювання двигуна за характерними осцилограмами напружень в первинної та вторинної ланцюгах. Осцилографом відображаються процеси, що протікають в первинної та вторинної ланцюгах системи запалювання за час між послідовними іскровий розряд в циліндрах, для візуального дослідження. Ділянки осциллограмм містять інформацію про стан системи запалювання. За осциллограмме первинної напруги безпосередньо вимірюють кут замкнутого стану контактів. По напрузі іскрового розряду осцилограми вторинної напруги визначають стан зазору свічки. Порівнюючи отримані осцилограми з еталонними, виявляють характерні несправності перевіряється системи запалювання.
Віброакустичні методи використовуються для вимірювання низько- і високочастотних коливань систем та елементів транспортних засобів.
Одним з таких методів є діагностування по періодично повторюваним робочим процесам або циклам. Суть даного методу полягає в наступному. Робочі процеси впуску, стиску, згоряння і випуску, зміна тиску в паливних трубопроводах високого тиску, коливальні процеси в системі запалювання й інші часто повторюються. Так як закономірності зміни параметрів робочих процесів у всіх періодах ідентичні, то для діагностування достатньо вивчити параметри одного циклу. Для цього за допомогою спеціальних перетворювачів параметри одного циклу затримують, розгортають в часі і виводять на реєструючий або показує прилад.
Певне місце займають методи, що оцінюють за фізико-хімічним складом відпрацьованих експлуатаційних матеріалів стан вузлів і агрегатів і відхилення від їх нормального функціонування, наприклад аналіз відпрацьованого масла, аналіз відпрацьованих газів і т.п. Діагностування за складом масла проводиться шляхом аналізу його проб, узятих з картера двигуна з метою визначення кількісного вмісту продуктів зносу деталей, а також наявності забруднень і домішок. Концентрації заліза, алюмінію, кремнію, хрому, міді, свинцю, олова та інших елементів в олії дозволяють судити про швидкість зношування деталей. По зміні концентрації заліза в олії можна судити про швидкість зношування гільзи циліндрів, шийок колінчастого валу, поршневих кілець. По зміні концентрації алюмінію судять про швидкість зношування поршнів та інших деталей. Зміст грунтової пилу характеризує стан повітряних фільтрів і герметичність тракту подачі повітря в циліндр двигуна.