Антикорозійна обробка автомобіля своїми руками
Автомобіль починає старіти вже з моменту народження. Основний ворог несучого кузова – корозія металу. Боротися з нею можна і потрібно. Але краще не поодинці, а за допомогою фахівців.
Загальні відомості
Корозія – це процес руйнування металу при його фізико-хімічному і хімічній взаємодії з навколишнім середовищем.
Корозію підрозділяють на:
- хімічну;
- електрохімічну;
- механохумічну.
Для автомобіля в основному характерна електрохімічна корозія, так як умови її виникнення створюються постійно:
- при дощі, снігопаді, змінах температури на зовнішніх і внутрішніх поверхнях кузова утворюється водяна плівка (конденсат). При її забрудненні кислотами і лугами, що містяться в повітрі, або сіллю, висипати взимку на дороги, виходить електроліт;
- в металі після штампування і зварювання з'являються ділянки зі зміненою структурою. Неоднорідність, а також мікровключення шлаків і дрібні дефекти (раковинки) провокують виникнення гальванічних пар, тобто електрохімічної корозії в сталевих деталях кузова.
Вона особливо інтенсивна при відносній вологості повітря більше 60% (у середній смузі Росії практично цілий рік) та у великих містах із забрудненою атмосферою.
За характером поширення корозія буває суцільною і місцевої.
Хмарно, з'являється на всьому кузові, починаючись на нижній поверхні днища, зсередини крил, у внутрішніх порожнинах дверей і силових елементів (порогів, поперечок, підсилювачів). Усередині салону вона зазвичай виникає під килимками.
Місцева буває в місцях з'єднання металевих листів зварюванням і завальцюванням (кромки капота і кришки багажника, периметр дверей). Місцева корозія небезпечніша суцільний, так як протікає швидше, веде до наскрізним пошкодженням деталей і, як наслідок, до втрати міцності і жорсткості кузова.
Збірка машини починається на автозаводах. Кузова грунтують і фарбують, на днище, як правило, наносять мастику (Пластизольне покриття), а в приховані порожнини – захисні склади. Деякі кузовні деталі оцинковують. Залежно від обсягу робіт, застосовуваних матеріалів і технології виготовлювачі іноді встановлюють гарантійний термін до появи наскрізних пошкоджень кузова. Щоб довше зберегти його первинні зовнішній вигляд і механічну міцність, треба періодично робити додаткову антикорозійну обробку.
Повний комплекс антикорозійної обробки забезпечує захист:
- прихованих порожнин, зварних швів "загібочних" з'єднань;
- днища і арок коліс;
- лакофарбового покриття.
Для оберігання зовнішніх поверхонь машини від впливу води, піску і гравію, крім застосування хімічних препаратів, встановлюють підкрилки (локери) і бризковики (фартухи). Їх роблять з морозостійких еластичних матеріалів, добре зберігають форму.
Коли робити антикорозійну обробку
Нові іномарки після покупки рідко потребують додаткової антикорозійного захисту. Але російський досвід експлуатації виявляє їх окремі слабкі місця. Про доцільність обробки можна проконсультуватися і в автосалоні, і в антикор-центрі.
Нові вітчизняні машини краще захищати повністю і негайно, навіть якщо не передбачається експлуатувати їх відразу. У будь-якому випадку на кузов діють шкідливі чинники, стимулюючі корозію.
Заводські протишумні пластизолі, що покривають днище і колісні арки, не проникають в зварні шви, не містять інгібіторів (інгібування – "уповільнення, зупинення") корозії і лише оберігають метал від механічних впливів. Крім того, склад наносять до фарбування, попередньо прикривши численні різьбові отвори і шпильки технологічними наклейками. При складанні автомобіля їх знімають, попутно оголюючи ділянки днища. У цьому випадку після покупки автомобілів корисно звернутися в антикор-центр і перевірити повноту нанесення і стан покриття.
Старих машин (і нашим, і іномаркам) рекомендується періодично (через рік-два) проводити повну антикорозійну обробку. До речі, оцинковані деталі кузова, хоча і повільно, теж іржавіють, особливо в промислових містах. У прихованих порожнинах корозія непомітна і тому найбільш небезпечна. Оскільки при русі автомобіля на нерівностях кузов "дихає", у зварювальних швах його елементів виникають мікроперемещенія, що знижують щільність прилягання деталей і руйнують нанесену раніше захисну плівку. Коли іржа з'являється на зовнішніх поверхнях, процес вже незворотній.
Днище автомобіля кородує при старінні заводського пластізолевого покриття, його відшаруванні і при попаданні вологи в утворилися порожнини. Крім того, захисний шар ушкоджують пісок, дрібні камінчики і гравій, що летить з-під коліс; він здирається при випадкових контактах з твердими предметами – наприклад, обмерзлими сніговими наростами, в коліях або при парковці на бордюрах тротуарів. Зовнішнє лакофарбне покриття кузова страждає від впливу солі, кислотних опадів, бруду і пилу, ультрафіолетового випромінювання, перепадів температури (добової і при митті). Фарба вицвітає, окислюється, покривається подряпинами і тріщинами. В результаті автомобіль починає іржавіти не тільки в прихованих порожнинах, але і зовні. Після покупки старої машини рекомендується відразу зробити повну антикорозійну обробку. Втім, деякі антикор-центри зберігають свою гарантію при зміні власника автомобіля. Тому, якщо попередній власник передав відповідні документи, можна орієнтуватися на їх рекомендації.
Періодичність і обсяг обробки залежать від умов експлуатації автомобіля, повноти попередньої антикорозійного захисту, застосованих препаратів і умов гарантії фірми, яка виконувала роботи. У будь-якому випадку рекомендується один раз на рік відвідати антикор-центр для профілактичного огляду і усунення дрібних пошкоджень захисних покриттів. Крім того, навесні корисно ретельно вимити автомобіль, щоб повністю видалити залишки антиожеледних складів. Інакше влітку при підвищеній температурі і періодичному змочуванні (дощ, роса) процес корозії активізується. Одночасно можна помітити й усунути з'явилися дефекти антикорозійного захисту.
При заміні або ремонті кузовних деталей після аварії також необхідно відновити антикорозійний захист.
Матеріали для обробки
Великі виробники антикорозійних матеріалів "Тектил", "Нова" для кожного виду обробки виробляють гаму складів, що відрізняються ступенем захисту. Всі сучасні препарати сумісні з заводськими покриттями, а Антикори однієї фірми (марки) – між собою. Але не рекомендується без крайньої необхідності міняти марку складу. Визначити, чим був захищений автомобіль, не завжди можуть навіть фахівці антикор-центру. Тому з днища часто доводиться видаляти старе додаткове покриття. А з прихованих порожнин прибрати його практично неможливо.
Загальні вимоги до складів в залежності від їх призначення
Матеріали для захисту прихованих порожнин повинні:
- добре проникати в мікрозазори і тріщини;
- бути однорідними і бажано тиксотропними (тиксотропність – здатність препарату утримуватися на вертикальних поверхнях і швидко схоплюватися);
- ефективно просочувати продукти корозії;
- утворювати еластичну плівку;
- не надавати шкідливої дії на лакофарбове покриття автомобіля.
Матеріали для захисту днища та колісних арок повинні:
- мати високу адгезію захисної плівки до металу і до заводських покриттів;
- мати механічну міцність і абразивну стійкість до ударів піску і гравію, не тріскатися і не відшаровуватися;
- бути еластичними і витримувати експлуатаційні температури і механічні деформації кузова;
- добре ізолювати метал від агресивних електролітів.
Матеріал для Антигравійна захисту повинен захищати заводське лакофарбове покриття від інтенсивного абразивного впливу піску і гравію. Це ще один щабель обробки. "Антигравій" містить полімерні складові для підвищення стійкості.
Матеріали для захисту лакофарбового покриття проникають в пори фарби і додатково захищають її від зовнішнього агресивного середовища. Вони повинні бути водовідштовхувальними, стійкими до ультрафіолетового випромінювання та містити інгібітори корозії.
Основні етапи повної антикорозійної обробки
Мийка. Миють автомобіль знизу, на підйомнику, гарячою водою під тиском до 60-100 атм.
Сушка. Автомобіль обдувають 15-30 хв., Нагнітаючи гарячий (до 80оС) повітря.
Огляд і дефектовка. Стан днища автомобіля визначають на підйомнику, зі знятими колесами.
Нанесення препаратів. У антікорцентрах складу в приховані порожнини наносять методом повітряного розпилення під тиском 6-8 атм. При подачі матеріал змішується з повітрям, утворюючи туман в порожнині. Товщина висохлої плівки – 40-60 мкм.
Днище і колісні арки. Метод нанесення, як правило, безповітряний. Товщина висохлої плівки – 250-300 мкм. Домагатися більшої товщини недоцільно – склад може відшаруватися. Після нанесення в приховані порожнини і на днище препарати близько доби "схоплюються". У цей період краще утриматися від експлуатації автомобіля. А при вимушених поїздках по снігу, воді, грунтовим і гравійним покриттям треба рухатися обережно.
Де робити антикорозійну обробку
Як правило, антикор-центр вибирають за рекомендаціями знайомих або на основі власного досвіду. Останній спосіб найбільш вірний, бо якість робіт підтверджено часом. Крім того, хороша фірма має непрямі відмітні ознаки:
- історію, позитивну репутацію, досвід роботи і статус офіційного представника;
- можливість ознайомлення з переліком виконаних робіт та технологічними картами обробки автомобілів;
- повний комплект професійного обладнання для всіх видів обробки плюс основний набір допоміжних насадок для розпилення препаратів;
- пункт мийки (підготовки) автомобіля;
- гарантійні зобов'язання на обробку автомобіля і його профілактичне обслуговування;
- компетентний персонал , який дасть вичерпні відповіді на питання про призначення застосовуваних матеріалів і їх відмінностях, про суть обробки і так далі.
З усього вищевикладеного випливає, що самостійна обробка менш ефективна, ніж зроблена в антікорцентре, де застосовуються спеціальне устаткування і налагоджена технологія.
Якщо все-таки вирішено обробляти не в спеціалізованому антикор-центрі, то корисно врахувати, що:
- не рекомендується скорочувати обсяг підготовчих (мийка, сушка) і основних робіт, пропускаючи окремі етапи;
- користь від "народних" засобів ("відпрацювання", гарматного сала, бітуму, сланцевих мастик і так далі) мала – вони не містять інгібіторів, створюють парниковий ефект і можуть відшарувати Пластизольне заводське покриття.